Як ангел залишаюсь назавжди...
Вже тиждень, як стулилися вуста… І очі вже зімкнулись тиждень тому… Закрила світ мій вічна німота, І я не відчуваю уже втому. Я не хворів… Я просто тихо згас… Як свічка, догорівши до останку… Своя є доля в кожного із нас… Завжди не доживає хтось до ранку. Я так багато справ не доробив… І мрій своїх не встиг усіх здійснити… І дуже гірко, що не долюбив! І просто дивно, що не буду жити… Без мене завтра сонечко зійде, Без мене заспівають зранку птахи… А через тиждень-два весна прийде І не помітить ще одної плахи… Дивитимуся з Всесвіту на вас, - Коханих, рідних і таких далеких… Можливо, й допоможу чим не раз, Прийнявши образ білого лелеки. Як ангел буду з вами я завжди, Я буду поруч зранку і до ночі. Щоб з рідними не трапилось біди, Ані на хвильку не стулю я очі.
Додав: KASS (06.03.2013)
| Автор: © Любомир Малинка
Ключові (? ): життя , смерть
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.