Нд, 24.11.2024, 23:30
Меню сайту
Категорії каталогу
Твердун Наталія [31]
Матюха Аліна [12]
Erebos Darkness [19]
Сазонова Аліна [14]
Гольдін Сергій [6]
kojiom6o [10]
Білова Оксана [3]
Маслов Тарас [8]
Чорнієвич Мар'яна [14]
Мерана [1]
Філонюк Галина [57]
Вільна Оксана [1]
Фещук Вікторія [31]
Кравчук Анна [14]
Пуха Дмитро [9]
Melanholiya [0]
Варава Галина [4]
Лимич Анна [5]
Боровець Віта [6]
Черешньовська Марія [0]
Марков Олег [2]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Рівненщини категорії та розділи української поезії, українська проза Лимич Анна
 

ПОДИХ ЗИМИ

В ту ніч серед осені, в поїзді «Ковель – Одеса»,
У порожнім плацкартнім вагоні – вже подих зими,
На побаченні душ, і здалося, – в минулому ми,
Тільки нам напівголосно знову співають колеса…
Так, тоді, серед ночі – щаслива між буднями мить.
Тет-а-тет. Ну хіба… Провідниця, немов стюардеса.
Тільки музику дивну складають скрипучі колеса,
Тільки час, ніби стрічку, в клубочок мотаємо ми…
Адже всі – на порозі холодної надто зими…
Та в лабетах її, як в льоду, зупиняється потяг.
Тільки душ наших світло і радість, і стриманий потяг
Залишається там, у вагоні, де їхали ми.
У півтемряві все, лиш тремтить у підсклянниках чай,
Наче магма, гарячий, смачніший за все, що є в світі.
А за вікнами – зимно, за вікнами гониться вітер.
І здається, що кожний ліхтар промовляє: «Прощай!».
11.02.2010

КНИГИ
Перебирала книги… Ніч майнула.
Торкались пальці палітурок ніжно,
Немов вітались трепетно з минулим,
Та зупинявся погляд лиш побіжно…
У кожній книжці спить відбиток серця,
Живуть вони в своїх забутих нішах.
Розбитих тайн лежать сяйливі скельця,
Але надія – не зникаймо, ні ще…
Думки з думками тихо розмовляли
Про те, що все інакше, все – сучасне.
А так, здавалося б, потрібно мало –
Щоб тільки імена на них не згасли...
25.01.12

***
І раптом все, про що писала вчора,
Залишиться в минулому, як річ.
Як річ, що зісковзнула легко з пліч
І впала, і злетіла в Чорне море!
А завтра зранку я відчую те,
Що може лиш дитина відчувати.
Яка ж то, мабуть, радість все почати,
Та тільки час, як дерево, росте
І дивиться у вікна всі одразу…
А я йому свої дарую фрази,
Не знаю, чи йому потрібно те…
Хоча лиш він малює мій портрет…
11.10.12

Додав: darunok (26.03.2013) | Автор: © Анна Лимич
 
Розміщено на сторінці: Лимич Анна

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2778 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 Koshkina • 22:08, 26.03.2013 [Лінк на твір]
Пані Анно, пишіть по одному віршу. Так буде краще всім коментувати. Про книги вірш сподобався. Наснаги! up
avatar
2 Asedo1949 • 22:31, 26.03.2013 [Лінк на твір]
Вітаю Вас,п.Анно, на нашому сайті! Бажаю, щоб кожний день приносив Вам радість, тепло і світло! Ваші вірші мені дуже сподобались, то ж буду чекати наступних. Прислухайтесь до порад,п.Ірини. Наснаги! 55555
avatar
3 Pylyp • 17:35, 31.05.2013 [Лінк на твір]
Сподобалося все, особливо КНИГИ.
Дуже зачепило: " раптом все... 
Залишиться в минулому"???
Дуже не хочеться!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz