ПОВІЙ ВІТРЕ....
Ой піду я на горУ високу, Тай окину оком навкруги: Ох де ж ви, мої поля широкі, Ох де ж ви, діброви та луги? Ох де ж ви, мої ліси та ріки, Що з дитинства грію в серці вас? А мені б поїхать на Вкраїну, До землі припасти б ще хоч раз.
пр-ів Повій вітре,повій буйний, Ой повій-повій, Моє горе,мою тугу, Ти скоріш розвій. Ти до рідної хатини думи понеси, І мені ти від родини, вістку принеси.
А в полях там трави аж по пояс, А у них волошки, як зірки, Рідна хата, і навкруг тополі, Що садили їх мої батьки. Та краса з дитинства в моїм серці, Назавжди в менІ вона живе, Материнські очі -як озерця, Й найрідніше батькове лице.
| 
у Вас 
1
