Ніч розкидала зорі у небі уламками мрій.
Ангел сну звідтіля залетить у вікно... Обережно
Він губами вологу збере з моїх зімкнутих вій
Та вгамує думки, що так серце нестерпно бентежать.
Колисатиме ніжно, дбайливо, немов немовля,
Забиратиме сумнів та біль, загорнувши у крила.
Від самої себе він врятує святим забуттям,
У подяку за те, що я віддано мріяти вміла.
Так, нехай все несправжнє і тільки на кілька годин!
Де іще їм здійснятись, моїм заповітним бажанням,
Що надійно поховані в серці? З далеких глибин
Дивовижними квітами стануть вони на світанні.
І я здамся без бою в жаданний, ласкавий полон,
Притулюся щокою до грудей казкової ночі,
Запірнаючи глибше в солодкий, оманливий сон,
Повертатись у справжність болючу вже більше не хочу...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
