Мої вікна виходять у завтра.
Там, де ввечері тепло і завжди багато весни...
А ще - хмари пухнасті -
hand-made, як то кажуть, із вати.
І ще - ти, неодмінно. Такий, як торік мені снив.
З моїх вікон не видно Європи.
Там і часу нема - всі століття в єдине злились.
Дні у танці хвилястім
Диктують у вірш нові тропи.
У тих віршах ми двоє. Самі. Так було вже колись.
|