Накрила пледом із туманів, Багряним листом. І паничі зтягла з парканів, Що урочисто До приморозкві відцвіли. Манила сонечком не часто, Зате від серця. І літом бабиним сітчастим. Дощем" з відерця" (Такі улітку лиш були)
Та все частіше сумом тихим В лабіринтах снів Стрічає ранок. Лине сміхом Цвіркіт горобців. Їм не судивсь тривожний щлях. Їх норов панни не лякає- Для них це звично. Царівна Осінь розплітає Світ хаотично. І лине на семи вітрах.
Вона пішла, та не печаль (бач прижилася) На сніжну світ змінив вуаль. Кружля у вальсі Сніжинок день,що зачиняє рік...
|