Кляну клона свого Коня, Що підміни колись не помітила: Наче зовні і внутрішнє "я" Співпадає, та думи озонні Не для клонового осоння...
Заглядаю у спогади - духу Він не мав ні на грам і дмухав На погоду сонячну й сіно, І на небо пресиньо-синє. Він на хмарах ніколи не линув, Він і риссю ніколи не мчав, Лише тільки стояв і мовчав.
Я міняю клона на муки, На хвилини щастя й розпуки, І на сльози його міняю, Тільки відчаю я не маю
Тільки відчаю я не маю-і це головне, це чудово! Вірш сподобався.Є територія для розгулу фантазії. Тому
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")