Задивляюсь у твої зіниці перехожим на своїй землі, І вбачаю мамину світлицю у туманно-золотій імлі.
Обіймаю крилами планету, - заглядаю у своє вікно . І кажу знов синові – не треба - вже до нас все сказано було:
Є в коханні будні, є і свята, І трояндами вино палахкотить Тільки там, де крила розпускати Вчила мати, відпускаючи у світ
08.01.2014
|