- Маю мрію,
чесне слово,
давню і жадану. –
Каже якось пізно
ввечір
друг Петро Богдану. –
Хочу з вітром ,
гонорово,
їхать, як мужчина.
На своїй,
хорошій, рідній,
якісній машині!
Той почув. На
лоба очі:
- Що ти мелеш зп’яну?
Де знайти ту
класну, добру
«тачку» вітчизняну?
Став Богдан
сміятись: - Петре!
Знай. На наші
ями
лиш коняку добру
можна.
Або джипа «хаммер».
- Що сміятись,
як не знаєш!
Сядь собі й не
рипайсь!
Я на тій машині
можу
«взути» навіть
джипа!
Щось знайти
тепер, - раз плюнуть!
Не проблема
дуже.
Але, певно, не
дадуть нам
поганяти, друже.
Тільки спробуй
уявити
ти собі,
Богданку. –
Всі стоять, а я
«шурую»
попри них на
танку.
|