Не зрозумію, не збагну, не відчуватиму душею. Як гіркий присмак полину, як згасле світло Прометея. Нехай далека від життя, нехай нестримана у слові, Це – моя здатність сприйняття, це моє слово рідній мові. Я не читатиму книжок, не відчуватиму образи. Так, я тяглася до зірок, це все було, але відразу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
0
