Без надії чекаю й без надії надіюсь, Без печалі горюю і несусь в забуття. І без пам’яті знов забуваю події, Й не живу без убитого мною життя.
Моя сила у його честі й любові, І мій дух лише у його піснях. Моя слабкість у його застоях, Моя віру не скажеш на словах. Моя надія не волоче кайдани, І хоч сльози тихенько кивають, Не послухають горя тодішні майдани, Що постійно неволі кивають.
Я боюся проснутись і згадати усе. Всю біль і всю жаль, що зі мною жила. І хай білим струмком їх віднесе У чужії думки, у чужії моря.
