За вікном знов нічні зорепади, Підвіконня сумує з тобою. Твоє тіло в режимі «КОХАТИ». Та ніхто не торкнеться й рукою. Замість свічки палає бажання. Ні одного дзвінка, ні від кого. Намалюєш усмішку-вітання На обличчі, такому сумному. І зійдуться годинника стрілки, Наступає нового дня ранок. І будильник, тихенько і гірко Запитає: «Мо' чай на сніданок?»
|