Пт, 22.11.2024, 03:44
Меню сайту
Категорії каталогу
Н. М. Сторінка творів [10]
Богданова Анна [16]
Кучерук Мирослава [45]
Цибульська Таїсія [141]
Голуб Валерій [18]
Анчаков Руслан [16]
Несмашна Галина [7]
Мельник Віталій [1]
Плахотник Назарій [4]
Винниченко Сашко [11]
Ксенія (Green_Tea) [5]
Діденко Анна [2]
Глоба Петро [59]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Полтавщини категорії та розділи української поезії, українська проза Кучерук Мирослава
 

Крик душі за старі часи

Без надії 26.03.09
Без надії чекаю й без надії надіюсь,
Без печалі горюю і несусь в забуття.
І без пам’яті знов забуваю події,
Й не живу без убитого мною життя.

Без надії я вірою знову борюся,
Без любові не смеркну і не вмираю.
І без страху побічно я світу боюся,
І без страху – відчути я знову чекаю.

Я без страху навиворіт душу відкрию,
І ляжу із горем під одним одіялом.
Й без надії я знову на місяць повию,
Лиш би кохання всю вічність стояло.

Лиш би стояло, без надії чекало,
Без допомоги постів безперервної віри.
І хоч би трішки в моїм серці бувало,
І хоч би краплини його залетіли.

Татові
Пробіжусь по устах твоїх теплим світанком,
Покажу йому зморшки від твого життя.
І усмішка весняна привітається зранку,
І на день протягнеться кораблик буття.

Ти світу розкриєш свої очі і серце,
Привітаєш його з новим днем і слова
Кинеш швачці погоди, хай знову несеться,
Щоб сонце зійшло, бо досі нема.

Ти щасливо хапаєш своїм носом повітря,
О, тату, ти на цьому світі живеш,
І коріння душі і пам’яті віття
В новий день ти із сну з собою несеш.

Ти так вірно живеш кожну хвилину,
Розквітаєш у тихому шумі життя,
І світишся, коли бачиш дитину,
Щасливу дитину. А дитина – це я.

Ти живеш ради мене, брата і сестри.
Ради неньки моєї несешся крізь прірву.
Розкриваєш на шляху ненаситні мости,
Щоб лиш ми пізнали любов в сім'ї вірну.

Ти дав нам життя, научив розділяти
Й розкладати по полках чужі сторінки.
Ти дав наснагу добро і зло розпізнати
І з нашого шляху робити вінки.

Ти стараєшся, тату, щоб дорога терниста
Не ставала нам вічно в поділлі до ніг,
І щоб казка пісень з маминого тіста
Уливалась у душу. Старався, як міг.

УКРАЇНЦІ 29.03.09
Моя сила у його честі й любові,
І мій дух лише у його піснях.
Моя слабкість у його застоях,
Моя віру не скажеш на словах.
Моя сила у Вас, українці,
В вишиванках й червоних штанях,
Не в англійцях і не у німцях –
Моя сила у Ваших руках.

Українці не бояться лиш жити,
Наша хата не скраю від інших,
Й нашу долю усім не скосити,
Бо ми – народ. Це вічно й не більше.
Ми - єдина душа коминів і подолів,
Ми відчуєм все горе померлих дітей.
Ми закажемо усмішку пакосної долі,
Ми захистимо на світі й інших людей.
Ми вертепи затягнем, заглянемо в гори,
Животворящу свободу посієм навкруг.
Із смраду і тьми витягнем болі,
Бо світло – це наш, український, друг.
Ми піднімемо на поклін цілющеє слово
Поміж німих уст і осліплих очей.
Хай почують й побачать прорвану долю –
Не рабів, як раніше, а вільних людей.
Тоді німці подавляться від слова святого,
І французи відчують віру пекельну.
І проспиться Америка від сонця злотого,
Візантійство прославить думу душевну.
Ми всі – українці, мойого народу,
Утомлені хоч, та спочинем колись.
Воли наших душ поринуть у воду –
І встануть: «Ми знов НЕ ЗДАЛИСЬ!»

Моя сила у його честі й любові,
І мій дух лише у його піснях.
Моя слабкість у його застоях,
Моя віру не скажеш на словах.
Моя надія не волоче кайдани,
І хоч сльози тихенько кивають,
Не послухають горя тодішні майдани,
Що постійно неволі кивають.

Покритка 18.03.09
«Перед світанком я хочу зомліти
І викинуть з себе нічнії страхи.
В подушку сльозливу я буду молити,
Щоб забуття понеслися птахи.

Я хочу забути, як тремтіла вночі,
Боялась почути крики дитини.
Без пам’яті вічно в степу ідучи,
Многогрішного світу відчула краплини.

Я боюся проснутись і згадати усе.
Всю біль і всю жаль, що зі мною жила.
І хай білим струмком їх віднесе
У чужії думки, у чужії моря.

Я боюся світанком розплющити очі,
Вдихнути повітря свіже й гірке.
Й заховавши сонце крізь місячні ночі,
Боюсь зрозуміти, що це зовсім не те.

Я боюсь дать життя маленькій дитині,
Загубити в печалі долю її,» -
І не втримавшись жінка пустила сльозину,
Гіркотою утоми втопилась в воді.


Додав: Mira (29.03.2009) | Автор: © Мирослава
 
Розміщено на сторінці: Кучерук Мирослава

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2566 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
1 Петрук • 10:17, 04.04.2009 [Лінк на твір]
Найбільше сподобався вірш "Покритка" - 5 балів
avatar
2 Mira • 19:22, 04.04.2009 [Лінк на твір]
Мені теж він подобається. Хоча задумка була спочатку не така. Дякую.
avatar
3 Bogdana • 07:30, 19.04.2009 [Лінк на твір]
Хід думок мені подобається! Навіть дуже! Місцями "виходить" за рамки розміру рядка, проте... То мабуть "от переизбытка чувств" :) Ну не поміщаються всі думки в одному рядку! Вірю, бо так теж бувало! :) В цілому ж - 5!
avatar
4 Mira • 09:52, 19.04.2009 [Лінк на твір]
на рахунок нерівного рядку, то Ви вгадали. скільки почуттів, а хочеться все вмістити в найменше слів. бо довге якось не читається. дякую за оцінку.
avatar
5 Did • 13:00, 19.04.2009 [Лінк на твір]
Руслана! Відкіля скільки русизму? Суржик та й годі. Мабуть, як говорять оточуючі, так ви й пишите. Зайвий раз не берете в руки словник. Прикро вказувати на подібні помилки вам. Повірте в черговий раз і сприйміть зауваження з розумінням.
avatar
6 Mira • 16:20, 19.04.2009 [Лінк на твір]
Вибачте, але я не Руслана, а Мирослава. Чудно, що мене всі називають не моїм іменем (не ображайтеся, це я так до слова). Заувааження сприймаю і працюю над русизмом. Просто швидко не можу всі вірші перебудувати. дякую. я не ображаюся. для того і потрібні коментарі. respect
avatar
0
7 spydut • 19:21, 19.08.2021 [Лінк на твір]
без надії вітри дмуть пора думкам в майбутню путь


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz