renoncer Скотилось сонечко у пазуху до баби, Зреклося гри з холодною зимою, Зреклося з хмарами в піжмурки грати, Вставати першим променем з тобою. Крихким сльозам немає де подітись, Із неба падають до грішної землі. Немов заплакані голодні діти, Росою вдарять по сухій траві. Записані у небі таємниці Чергових примх посушливих вітрів. Зреклося сонце чистої живиці, А вітер з холоду уже зомлів. do not ask Не питай, чи гірка! Не питай, чи солодка! Гамір сотень доріг розбудив тишину. Заглушила всю совість «бутилочка водки». Змерзли пальці. Мабуть, я піду. Встану п’яна, як чіп. Там чекає На проспекті таксі. Але ноги не йдуть. Чи гірка, чи солодка? – не знаю. Ви про водку, любов чи про суть? prostitute Час на північ, і стрілка здригнеться. Поміж димом сигар заблукала. Не питай, не питай, чи зірветься, Не питай, бо я ще не кохала. Не питай, довгі ночі пробігли За шаленим життям і втекли, Залишили за діло наділи. Почуття. А вони хоч були? Осінь Ви слухали autumn? Ви чули її? Заховану в безвісті листям. Людське безголосся лунає з землі. Ви слухали осінь. Ви чули її. І почерк малює цей шум, Цей голос лякливого птаха (тікає від змерзлих він дум). Ви чули? То спів, а не шум. Ви бачили скрегіт землі, Плач пристаней, змерзлих від вітру. Ви чули ті ноти сумні. Ви слухали осінь. Ви чули її.
|