Пт, 22.11.2024, 01:45
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Бджілки Олени [1]
Боднар Наталія [7]
Творчість Маціпури Надії [6]
Турубарова Катерина [12]
Стасюк Микола [50]
Чорнобривенко Микола [6]
olga14ua [19]
Ткачук Анжеліка [10]
Погребняк Наталія [103]
Ніколаєнко Лілія [20]
Хрусталь Казимир [4]
Баламут Світлана [15]
Василишина Лариса [3]
Опитування для Вас:
Чи потрібна зміна часу на годину вперед/назад?
Всего ответов: 438

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Вінниччини категорії та розділи української поезії, українська проза Погребняк Наталія
 

НЕ ТРЕБА НАС КЛЯСТИ...

НЕ ТРЕБА НАС КЛЯСТИ

Чи вишні цвітуть не так само
В старому сільському саду,
Де вперше сказали Ви: «Мамо…»,
А згодом: «Я, рідна, іду»?

Незвідані далі, надії
Вас вабили довгим рублем.
А мама, втираючи вії,
Сказала: «Завжди тебе ждем».

Багато Далекому Сходу
Дітей віддали матері.
Час пив з них здоров’я і вроду,
А там, десь, онуки росли…

Хоч діти щоліта – на море,
До мами: там знов свіжина!
І знову розлука… Не горе,
Та гірше хвороби вона.

Молилася Богу матуся:
- Спасибі за щастя дітей.
От тільки померти боюся
Без дотику рідних очей.

Чекала матуся, що діти
Ще трішечки коштів зберуть
Й повернуться зовсім. Пожити
Ще встигне із ними, мабуть…

Не встигла. Чужі поховали…
Знов квітне садок навесні...
А діти соромитись стали
Походження свого, рідні…

Зцуралися матері, мови,
Брат брата за віру ганьбить,
Бо має зі злота окови,
Навчився служити, тремтіть…

Брати мої милі! Знайомі!
Не треба за те нас клясти,
Що хочем у власному домі
Самі господарство вести.

А вам хай Господь помагає
Корінням врости в мерзлоту,
Що серце людське заміняє
На брилу важку золоту.

Щоденно молитву єдину
Повторюю: «Боже! Прости!
Вітчизну мою – Україну
Від власних дітей захисти».

Додав: Надежда (03.05.2014) | Автор: © Наталія Погребняк
 
Розміщено на сторінці: Погребняк Наталія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1581 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
avatar
1 Asedo1949 • 01:07, 04.05.2014 [Лінк на твір]
Тема Вашого вірша дуже близька мені, бо я теж кожного дня молюся Богу, щоб дав нам сили пережити скрутні часи, а людям зі сходу - любові до Батьківщини. 55555
avatar
Дякую за розуміння і підтримку. Кажуть колективна молитва має надзвичайну силу. Бог нас почує.
avatar
3 leskiv • 10:37, 04.05.2014 [Лінк на твір]
Дякую, пані Наталю. Гарний вірш. Але не слід забувати, що в Україні 45 мільйонів  людей і всі вони мають свої погляди на події, що відбуваються зараз. І не всі вони співпадають з офіційною думкою Києва і заходу країни. Нам тут, в центрі країни, видніше. Але ми - маленькі люди і не можемо боротися з божевіллям, яке охопило громадян однієї країни тому, що кожен слухає тільки свої емоції і чує тільки себе і враховує тільки свої інтереси, а не інтереси і волю більшості громадян, як україномовних, так і російськомовних. Я теж молюсь, але лише за те, щоб Бог дав мізки, мужність, патріотизм і совість нашій владі, бо, схоже, що цих якостей в неї ніколи не було і поки що немає.
avatar
Шановна пані Таміло, під кожним Вашим словом готова підписатися. А вірш - моя відповідь на звинувачення з боку родичів та однокласників, що проживають в Тюмені та Мурманську, які вважають, що українці стали носіями зла та агресії проти православної віри та інших народів.
avatar
4 укран • 21:19, 04.05.2014 [Лінк на твір]
Кажуть найбільше болі можуть завдати не вороги (від яких хорошого не чекають), а рідні, близькі та друзі (коли чекаєш хорошого то інше, навіть менш погане, здається як ніж у спину)...
Дякую за вірш.
avatar
Справді так. Чужеземців стала би переконувати в помилковості їхньої думки. А в чому переконувати тих, хто виріс на цій землі?.. Хіба вони не знають ментальності українців?..
avatar
На жаль... Серця людей стали глухими. Єдина надія - молитва.
avatar
8 Pylyp • 22:39, 04.05.2014 [Лінк на твір]
Так історично склалося, що украйнці своєю кров’ю розбавили кров угро-фіно-татарів колишньої Московії. І коли є в них щось слов’янське, то це від нас. І ось - подяка!
avatar
В голові не вкладається тлумачення історії по-російськи...
avatar
9 miknech • 23:56, 04.05.2014 [Лінк на твір]
Дякую, пані Наталю, за вірш. Попри всю патріотичну налаштованість вірша, мені чомусь найбільше запали в душу суто материнські, безо всякої політики, слова - "от тільки померти боюся без дотику рідних очей". У цих словах найбільша правда нашого життя. А як же ж образно сказано, га?
avatar
Ви справді прочитали мене... Сумно і втішно.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz