Знов хмари темні ген до небокраю Сховали сонце у далекім гаї, Послали тихий вітер у розвідку, Щоб вихором приніс для них чудову квітку. Холодний дощ і музика осіння І айстра у саду чорнильно – синя Свою голівку під дощем схиляє, Холодну ніжність знову відхиляє. Я зачарована цим днем сльотавим, Бо дощик грає вальси без угаву, Краплиною душі так хочу стати, Щоб з ним у парі вальси грати.
Останні строфи - прекрасні й глибокі, як осінній дощик, за яким на перший погляд тільки сірість та сльота, а насправді - прийдешня весна і буйство зелені та квіту на зволоженій землі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
ruhlyvy:Пане Жасміне, москалі за комуни носили Тараса Шевченка, як абсолютну ікону. То, що - викинути Кобзаря геть з української історії та культури? ;-) Стосовно До
у Вас 
0
