|
Блукає сум і плаче жовтим листям,
То тут, то там, присяде відпочить,
Новим поривом по деревах трісне,
Мов біль свою тут хоче причeпить.
І там де сяде, зливою листочки
Посипляться і пелена лежить,
Ані зібрати їх, ані згребти в куточки,
Це сум так хоче зиму пережить.
Ну що ж, поспи ! I біль, як сон, минеться,
В пуховій ковдрі згубиться печаль,
Прийде весна , знов щастя обізветься
Полине пісня в піднебесну даль.
|