БЛУКАЄ СУМ!

Блукає  сум  і плаче жовтим листям,
То тут, то там, присяде відпочить,
Новим поривом по деревах трісне,
Мов біль свою тут хоче причeпить.

І там де сяде, зливою листочки
Посипляться  і  пелена лежить,
Ані зібрати їх, ані згребти в куточки,
Це сум так хоче зиму пережить.

Ну що ж, поспи ! I  біль, як сон, минеться,
В пуховій ковдрі  згубиться печаль,
Прийде весна , знов щастя обізветься
Полине пісня в піднебесну  даль.