Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пт, 22.11.2024, 11:00

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 19

Гостей: 18

Користувачів: 1

Nemo

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Росіцький Володимир [4]

Тарас Кривецький [11]

Никитюк Наталія [7]

Голоюх Вікторія [2]

Pushok [69]

ОК, фотоальбом

Барвінська Тетяна [15]

Пелехата Ольга [10]

Світлий Василь [177]

Шляхтін Юрій [7]

Артюніна Анастасія [13]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Насипаний Віктор [388]

Гафтко Степан [23]

неАнгел [13]

Нестерова Мілена [8]

Лілія [200]

Гончар Іван [23]

В'ячеслав [6]

Семенко В'ячеслав [10]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Харитонова Олеся [1]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Тернопільщини	Лілія

Крижинки серця.

Жив чоловік в душевному упадку.
Емоцій нуль і серце, як гроза.
Він вихвалявся: в жодному випадку
З його очей не скотиться сльоза.

І ось йому уже немало літ.
Ішов по вулиці у новорічний вечір.
На серці холод і замерзлий лід,
Сніжинки рясно падають на плечі.

Самотність, що чекає його вдома.
Печаль для нього - гостя і дитина.
Постала раптом постать незнайома,
Пробіг, бідненько вдягнений хлопчина.

Малюк все біг, бо холодно так дуже.
У нього мрії в голові снували.
За ним у слід, старий ішов байдуже.
У серденьку крижини намерзали.

На площі в них стояла, наче панна,
Усіх скликаючи, прикрашена ялинка
Спадав додолу сніг, неначе манна
Тягнулася до неї, засніжена стежинка.

І зупинились... Підійшов старий.
Все розглядав ялинку і мигання,
А той малий, заплаканий малий,
Приніс до ангела одне лише прохання.

"Прошу лише судіть мене нестрого,
Залиште нас із ангелом удвох"
Старий малому не сказав нічого,
Лиш усміхнувся, наче цар і бог.

"Не бачу щастя того чоловіка
І злий, ось - ось розІрветься, як міна."
Від сліз, закривши, зморені повіки,
Він опустився в холод на коліна.

"О, ангеле, розкажу все тобі
Хотів сьогодні в тебе попросити
Лиш одяг й дещо взутися мені,
А ще, ти вибач, дуже хочу пити.

Та по дорозі там побачив я,
Того, хто є стареньким і нещасним.
Я чув про лід, що криється в серцях
Сумним він став і дуже дуже власним

Я хочу, щоб не було тих крижин.
Мені не варто нині подарунку."
Старий вернувся через пять хвилин.
І одяг ніс в яскравому пакунку

Там курточка, малого перезув,
З небес так рясно падали сніжинки.
І віддаючи швидко він змахнув,
З очей, душевні танучі крижинки.

Розміщено на сторінці: Лілія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1588 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів: 0 1 Koshkina • 09:23, 12.01.2015 [Лінк на твір] При добрих справах крижинки серця тануть... 0Спам 3 Лілія • 10:53, 12.01.2015 [Лінк на твір] Ваша правда. Дякую за відгуки і візит 0Спам 2 Лілія • 10:53, 12.01.2015 [Лінк на твір] Дякую за візит 0Спам 4 Лілія • 10:54, 12.01.2015 [Лінк на твір] Дякую. 0 5 karas • 19:15, 12.01.2015 [Лінк на твір] Ось такі казки стали б дійсністю , і сльози розтопили лід сердець злих і захланних людей , але казка часто твориться людськими руками ! Свята святами , але і свята треба вміти створити ! 0Спам 6 Лілія • 19:18, 12.01.2015 [Лінк на твір] Як писала Ліна Костенко "Люди будьмо взаємно красивими". Святом може стати кожен буденний день, все залежить лише від нас. Дякую за візит. 0Спам 7 heartiness • 01:49, 28.01.2015 [Лінк на твір] Не люблю мелодрам, але враження, що переглянув відпадну мелодраму з дівчиною. Нехай Вам зустрічаються тільки небайдужі люди. 0 8 Лілія • 15:40, 28.01.2015 [Лінк на твір] Дякую. Вам також всього найкращого

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі