Крижинки серця.
Жив чоловік в душевному упадку.
Емоцій нуль і серце, як гроза.
Він вихвалявся: в жодному випадку
З його очей не скотиться сльоза.
І ось йому уже немало літ.
Ішов по вулиці у новорічний вечір.
На серці холод і замерзлий лід,
Сніжинки рясно падають на плечі.
Самотність, що чекає його вдома.
Печаль для нього - гостя і дитина.
Постала раптом постать незнайома,
Пробіг, бідненько вдягнений хлопчина.
Малюк все біг, бо холодно так дуже.
У нього мрії в голові снували.
За ним у слід, старий ішов байдуже.
У серденьку крижини намерзали.
На площі в них стояла, наче панна,
Усіх скликаючи, прикрашена ялинка
Спадав додолу сніг, неначе манна
Тягнулася до неї, засніжена стежинка.
І зупинились... Підійшов старий.
Все розглядав ялинку і мигання,
А той малий, заплаканий малий,
Приніс до ангела одне лише прохання.
"Прошу лише судіть мене нестрого,
Залиште нас із ангелом удвох"
Старий малому не сказав нічого,
Лиш усміхнувся, наче цар і бог.
"Не бачу щастя того чоловіка
І злий, ось - ось розІрветься, як міна."
Від сліз, закривши, зморені повіки,
Він опустився в холод на коліна.
"О, ангеле, розкажу все тобі
Хотів сьогодні в тебе попросити
Лиш одяг й дещо взутися мені,
А ще, ти вибач, дуже хочу пити.
Та по дорозі там побачив я,
Того, хто є стареньким і нещасним.
Я чув про лід, що криється в серцях
Сумним він став і дуже дуже власним
Я хочу, щоб не було тих крижин.
Мені не варто нині подарунку."
Старий вернувся через пять хвилин.
І одяг ніс в яскравому пакунку
Там курточка, малого перезув,
З небес так рясно падали сніжинки.
І віддаючи швидко він змахнув,
З очей, душевні танучі крижинки.
Додав: Лілія (11.01.2015)
| Автор: © Лілія
Розміщено на сторінці : Лілія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1655 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині