я нічого не знаю...
я нічого не знаю про барикади як будуються чи зникають посадити б ве́рби лише заради того берега що по краю... і тоді пагінці розглядати в зливу найлюбленіше при веснах я галузку недавно оливкову зі собою додому привезла з деревця що йому дві тисячі а природа звичайна й проста... і дитятком воно у ризочці пам'ятає погляд Христа бо від місця росте недалеко де хрестився Бог у ріці що у черзі стояв у спеку між людьми... до води в руці я так мало чула про силу звідки ллється й куди тече і про неї так рідко просила тільки поряд міцне плече я так мало знаю про війни як закладені на що схожі плине-лине Йордан повільно Ти любові навчи мене Боже. 5-12 травня, 2012 з циклу "вітри Йорданії"
Додав: marta (18.01.2015)
| Автор: © Марта Шуст
Розміщено на сторінці : Православна поезія та проза
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1251 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя