я нічого не знаю...
я нічого не знаю про барикади як будуються чи зникають посадити б ве́рби лише заради того берега що по краю... і тоді пагінці розглядати в зливу найлюбленіше при веснах я галузку недавно оливкову зі собою додому привезла з деревця що йому дві тисячі а природа звичайна й проста... і дитятком воно у ризочці пам'ятає погляд Христа бо від місця росте недалеко де хрестився Бог у ріці що у черзі стояв у спеку між людьми... до води в руці я так мало чула про силу звідки ллється й куди тече і про неї так рідко просила тільки поряд міцне плече я так мало знаю про війни як закладені на що схожі плине-лине Йордан повільно Ти любові навчи мене Боже. 5-12 травня, 2012 з циклу "вітри Йорданії"
Додав: marta (18.01.2015)
| Автор: © Марта Шуст
Розміщено на сторінці : Православна поезія та проза
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1323 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.