Дурна юрба чуприни чеше І плаче гірко над собою, А пес – політик файно бреше, Аж дим іде, аж іскру креше Серед загального розвою. До кого тут волать? Для чого жити? Не Спарта в нас, слова – вівсюг, будяк. Сліпим вже все одно, а інші – пройдисвіти, Що почуваються в лайні неабияк.
Шановані жерці – і ті, неначе шльохи, Котрим ніяк не розділить панель, Чубуться хвацько. Треба трохи, Щоб розлетілась карусель. А що ж то треба? Лиш корито Сумирним вівцям, зрадникам – мідяк. Сліпим вже все одно, а інші – пройдисвіти, Що почуваються в лайні неабияк.
Натхненно про замирення волають – Замирення дурепи й шахрая. За хліб та волю мудрії подбають, Спочатку обкрадуть, а потім заспівають: «Святая воленька моя!». То скрізь таке – в пошані паразити. Народ, як Дон – Кіхот штурмує свій вітряк. Сліпим вже все одно, а інші пройдисвіти, Що почуваються в лайні неабияк.
Герої одягнули пишні тоги. Які поважні в нас герої! Дивись, Україно – небого, На панича, на сина свого. Парис та й годі! Ти ж бо Троя. Наполеончики, кати та єзуїти На ласий шмат, немов на падло рак. Сліпим вже все одно, а інші – пройдисвіти, Що почуваються в лайні неабияк.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
