– Злітаєм зі мною на небо?
Посидим на кільцях Сатурна...
– Навіщо воно мені треба!
Як мінімум, це некультурно! – Пограєм давай у комети!
Ти падай, а я упіймаю!
Говорять, хороша прикмета...
– А це що таке?! Я не знаю... – Злітаєм зі мною на небо?
Навчу тебе бачити барви...
– Не бачу такої потреби.
Для мене і сіре – це гарно! – А, може, в країні захмарній
Разом осідлаємо мрію?
– Ти кинь ці химери примарні!
На щастя, такого не вмію... – В грозу пролетим по алеям!
Повір, що не буде нам нудно!
– Та що за вульгарні ідеї?!
Там холодно, сиро і брудно! – Я знаю усюди ми встигнем!
Злітаєм зі мною на небо,
Де тонкою стрічкою стигне
Межа між Еребом і Фебом*! Зіллємось із заходом сонця!
По зорям біжим, там повернем!
В майбутнього глянем віконце!
– Весь світ – це суцільне інферно*! Не маю я часу на тебе,
У мене багато роботи!
Яке може бути тут небо?!
Турботи, турботи, турботи... – Давай! Полетіли! Ну що ти!
Покинемо цю трясовину!
– Не корч із себе ідіота!
Ти ж ніби нормальна людина! ... Хай я ненормальна істота :-)),
Та краще вже бути камінням,
Чим стати в щоденних турботах
НОРМАЛЬНОЮ
СІРОЮ
ТІННЮ Бо вічність, всі дні і всі ночі
Ти ходиш і ходиш по колу...
... ЯК ЖАЛЬ...
... ЩО СЛІПІ ТВОЇ ...
... ОЧІ ...
... НІЧОГО...
... НЕ БАЧАТЬ ...
... ДОВКОЛА ...
05.02.09 *Межа між Еребом і Фебом – в моєму трактуванні, межа між днем і ніччю. :-)) Ереб (Erebos :-)) ) – одне з начал світу у древніх греків; бог Вічного Мороку, син Хаосу, брат і чоловік ночі Нюкти та батько Ефіра, світлого дня. Феб – він же сонцесяйний Аполлон. *Інферно – пекло. P.S. ЩИРО ДЯКУЮ Грицюку Тарасу, Груші Насті та холодному березневому вечору за ненавмисно :-))) подароване натхнення! :-))
| 
у Вас 
0
