– Злітаєм зі мною на небо? Посидим на кільцях Сатурна... – Навіщо воно мені треба! Як мінімум, це некультурно! – Пограєм давай у комети! Ти падай, а я упіймаю! Говорять, хороша прикмета... – А це що таке?! Я не знаю... – Злітаєм зі мною на небо? Навчу тебе бачити барви... – Не бачу такої потреби. Для мене і сіре – це гарно! – А, може, в країні захмарній Разом осідлаємо мрію? – Ти кинь ці химери примарні! На щастя, такого не вмію... – В грозу пролетим по алеям! Повір, що не буде нам нудно! – Та що за вульгарні ідеї?! Там холодно, сиро і брудно! – Я знаю усюди ми встигнем! Злітаєм зі мною на небо, Де тонкою стрічкою стигне Межа між Еребом і Фебом*! Зіллємось із заходом сонця! По зорям біжим, там повернем! В майбутнього глянем віконце! – Весь світ – це суцільне інферно*! Не маю я часу на тебе, У мене багато роботи! Яке може бути тут небо?! Турботи, турботи, турботи... – Давай! Полетіли! Ну що ти! Покинемо цю трясовину! – Не корч із себе ідіота! Ти ж ніби нормальна людина! ... Хай я ненормальна істота :-)), Та краще вже бути камінням, Чим стати в щоденних турботах НОРМАЛЬНОЮ СІРОЮ ТІННЮ Бо вічність, всі дні і всі ночі Ти ходиш і ходиш по колу... ... ЯК ЖАЛЬ... ... ЩО СЛІПІ ТВОЇ ... ... ОЧІ ... ... НІЧОГО... ... НЕ БАЧАТЬ ... ... ДОВКОЛА ... 05.02.09 *Межа між Еребом і Фебом – в моєму трактуванні, межа між днем і ніччю. :-)) Ереб (Erebos :-)) ) – одне з начал світу у древніх греків; бог Вічного Мороку, син Хаосу, брат і чоловік ночі Нюкти та батько Ефіра, світлого дня. Феб – він же сонцесяйний Аполлон. *Інферно – пекло. P.S. ЩИРО ДЯКУЮ Грицюку Тарасу, Груші Насті та холодному березневому вечору за ненавмисно :-))) подароване натхнення! :-))
|