Потріскував камін сухим поліном,
Грозився мені купкою жарин
І вечір тихим шлейфом кофеїну,
Заплутався у кружево гардин.
Тремтіло, як свіча, навкруг чекання,
То пташкою пручалося з грудей.
Вже скоро, наче легіт, спілкування
Й тепло твоє за обрусом дверей.
Пірнемо так удвох в мою квартиру
Поблище до каміну і жарин,
Здається, що зловив усмішку щиру
На блюдці, наче сонце, нектарин.
Завмруть секунди трепетно-хороші
Що в келихи давно уже розлиті,
Кивком одним злетить гостине "прошу",
Тавруючи солодкі наші миті.
І, як ніколи, будемо відверті
За граннями далеких сніжних зим,
Намітивши десь контури на серці
Із іменем закоханим твоїм.
| 
у Вас 
0
