Згоріло листя світлом суму геть вночі.
Збирають зранку сміх калюж рясні дощі.
Ясна печаль хита душі найтонші фібри.
І пишуть кожен крок мені думок верлібри.
Холодний чай очей спиває вітер враз.
І листя жовтий вальс звучить, як парафраз.
А я дивлюсь увись, де птаха в крил пориві,
Де стражать осінь леви неба сивогриві.
У кожного своє авторське бачення, світовідчуття і сприймання. Мені подобається експериментувати з образами, я не боюсь писати яскраво, нестандартно, креативно. можливо, з часом приходить якесь переосмислення малюнку поезії. Але це мій стиль письма . Я так відчуваю. Розумію Ваше несприйняття, бо не всі однаково мислять, бачать та співвідносять світ і поезію зокрема. Тому не буду тлумачити кожен рядок. Щодо "стражать", - то це моє авторське. Точніше давньоруське. Спасибі за уважне прочитання мого твору. Натхнення Вам!
Поетичні метаморфози філософією в душу заглядають !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
