Згоріло листя світлом суму геть вночі.
Збирають зранку сміх калюж рясні дощі.
Ясна печаль хита душі найтонші фібри.
І пишуть кожен крок мені думок верлібри.
Холодний чай очей спиває вітер враз.
І листя жовтий вальс звучить, як парафраз.
А я дивлюсь увись, де птаха в крил пориві,
Де стражать осінь леви неба сивогриві.