В лабіринтах ночей Тиха шаль безголосся, Що лягає на аркуш Рядочком віршА, Не остання бо ще, Не остання ця осінь, Де між літер блука Біла-біла душа.
Бо намріялось так Рим насіяти в світі, Замість куль місце Слову та місце добру, Тож на стінках душі Муза креслить графіті, А на серце вбиває Рядочки-татУ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
