Ледве скапує сонця Жовтнева, гаряча свіча У руді, відгорілі, Каштанові листя-долоні, Як на північ душі Павутина жури проліта І вуаллю мовчань, Висне тиша в моїм телефоні.
Мов шампаном думки, Переллють через задумів край, З прохолодою дня Вихрем стужі надії спустошать, Як на тому кінці, наче вибух: "А знаєш... Бувай... Та, крім тебе, багато Варіантів коханок хороших."
І затихне тоді, Замовчить дорогий телефон, Вся любов, наче сенсор, Яскравий, сучасний погасне, Тільки сонця свіча Жовтим воском збіжить із вікон, Бо тепло, як і ти, Носить назву - минуле вчорашнє.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
