Колись згадаєш
Колись згадаєш
Колись згадаєш може тихій день
І зграю білу-білу лебедину,
Де верби похилились і лишень
Полощуть сиві віти без упину.
Там пахло терпко димом, шашликом,
Ледь чути було передзвін пташиний,
На гойдалці вколисувало сном
І млосно дихав серпень просто в спину.
І мріялось, і солодко було
Від тої тиші, аж вмлівало серце,
І нас п’янило зовсім не вино,
А дня серпневого останнє сонце.
У озері сховалася журба,
Занурилося небо в легких хмарах,
Остання літа теплого доба
На мить застигла у казкових чарах.
Колись вона насниться нам у сні,
Як зустріч наша буде нездійснена,
Роки дощами сірими рясні
Впадуть на наші зігнуті рамена.
31 серпня 2016
Додав: allagrabinska (03.09.2016)
| Автор: © alllagrabinska
Розміщено на сторінці : Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2181 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): осанній день серпня , озеро , Мрії
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя