Колись згадаєш
Колись згадаєш
Колись згадаєш може тихій день
І зграю білу-білу лебедину,
Де верби похилились і лишень
Полощуть сиві віти без упину.
Там пахло терпко димом, шашликом,
Ледь чути було передзвін пташиний,
На гойдалці вколисувало сном
І млосно дихав серпень просто в спину.
І мріялось, і солодко було
Від тої тиші, аж вмлівало серце,
І нас п’янило зовсім не вино,
А дня серпневого останнє сонце.
У озері сховалася журба,
Занурилося небо в легких хмарах,
Остання літа теплого доба
На мить застигла у казкових чарах.
Колись вона насниться нам у сні,
Як зустріч наша буде нездійснена,
Роки дощами сірими рясні
Впадуть на наші зігнуті рамена.
31 серпня 2016
Додав: allagrabinska (03.09.2016)
| Автор: © alllagrabinska
Розміщено на сторінці : Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2239 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): осанній день серпня , озеро , Мрії
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.