Я вже, як покинутий собака,
Що довго вірою і правдою служив,
Сиджу нині під дірявим дахом,
Згадую, як життя своє прожив.
Друзів меншає, життя іх обірвалось,
А інші... як і я, десь по кутках сидять.
І не лінувалися,.. та чомусь сталось,
Що ледве можем в своім краі виживать.
Якісь пішли, і відстань іх забрала,
Між нами кілометри і лукавість слів,
А інші, що із піднятим забралом,
Голодні, бо ніхто іх прихистить не захотів.
А треті, лиш вдають із себе щирих,
А перетворились на вгодованих свиней
І рвуть куски братів своіх, обділених, збіднілих,
Повні шкурних, здирницьких ідей.....
І от я, як той покинутий собака,
Так довго вірою і правдою служив,..
І нас таких, невимерлих, іще багато,
Що прожитковий мінімум ледь заслужив...
За 48 років стажу... Проте ідем в Європу
З голодним драним задом...Для чого він мені?!
Щоб показать худу облізлу ж...пу,
Що пасеться в зеленім лузі навесні?!...
Лиш на зелену пашу є іще надія,
Коли землі в селян не відберуть,
А справжня ковбаса! - то нездійсненна мрія.,
І геноцид - політики украінськоі суть...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
