Твої слова несправжні, неживі,
Такі чужі, мов не мені призначені.
Слова твої – квітучий пустоцвіт –
На вигляд гарні, та не мають значення.
Ти особливих не шукаєш слів,
А ті береш, що поруч, напохваті.
Слова оці ти іншій говорив
І зможеш ще не раз комусь сказати.
Твої слова, як запізнілий сніг,
Що впав у травні на квітуче гілля, -
Від того снігу захолонув цвіт.
Я теж душі від слів не відігріла.
Твої слова – некошені луги.
Словесні трави ти невтомно косиш.
А я складаю всі слова в стоги,
І, хоч не мають жодної ваги,
У кожне слово свято вірю й досі.
Коли я у цвітінні - Не усі поруч в радості. Пустоцвіти в падінні Помирають від заздрості... Катерино, я - не він! Слова - мої. Вірш можете прочитати на моїх сторінках... Чомусь дивує схожість почуттів, - сміюсь, Куди ти діду вже побрів?.. Гарні вірші ви пишете, шановна. Повірте, мабуть, не першому прихильнику ваших здібностей. Вас не обманюють вони. Правда. Дякую за гарну поезію.
таких поетів ще читати й визначати , бо серце почитає і відчує хто є хто
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-