Загір - так по народному називається місце у селі Верхосулка, де колись жив дід Олександра Кандиби (Олеся) Василь Грищенко. Кожного року я буваю на тому місці, де колись була садиба. Зазвичай, то є місце для спілкування поетів, журналістів, художників у червні і у грудні місяці на роковини народження Олеся, його сина Олега Ольжича. Свята земля, привітні люди, криниця з прохолодною і чистою водою, яку й досьогодні зберігають земляки-верхосульці. Нажаль, те, що до Верхосулки й досі немає пристойної асфальтованої дороги ні з обласного центру м. Суми, ні з районного м. Білопілля - діставатися туди - як колись козакам до Солеграду (:)), але кожного року туди прагне душа... Тому ось і вірш такий...
Видовисько! Сумне й курйозне. За першим актом другий − д-ди-р-р... Глядач − в кущі: …як щось серйозне, − устигти б вивернуть мундир… І прапор вчасно замінити! Древко одне, а прапорів… Хоча б потрібний прицвяшити, щоб поміж листя майорів... А там, дивися, ще й сто грамів Наллють у кружку…буде й зиск! Стара була − погана влада, А нОва! Недешевий блиск!
Мораль у байці, як вовчище, зла… − Калитка злата в когось більша... Чудні твої, о, Господи, діла. Дива. Чим далі, тим чудніші!
Народилася в червні 1968 року на Кіровоградщині (Олександрійський р–н, с. Солов’ївка).
У 1973 році, разом з батьками, переїхала до м. Білопілля Сумської
області, де закінчила школу. Друкувалася у місцевих та обласних
газетах, «Літературній Україні», у колективному збірнику «Тороки»
(1996, 2000 р.), часописі «Березіль», тернопільському
літературно-мистецькому часописі «СОВА», альманахах літераторів Сумщини
«Слобожанщина», та Сумського земляцтва в Києві «Земляки». У 2004 році
побачила світ книга віршів «Одкровення». 2008 року вийшла збірка віршів
літературного об’єднання «Вир» «На білому полі». Член Національної спілки журналістів України. Голова Білопільського літературного об’єднання «ВИР». Працюю на місцевому проводовому радіомовленні випусковим редактором.
ОЛЕСЕВИМИ СТЕЖКАМИ
Не треба струн. Меча мені гостри.
Заграй на кремені і криці...
О. Олесь
Заграй мені, кобзарю, нині,
по струнах вдар, щоб загуло
по невеселій Україні,
де щастя зроду не було.
Я знаю, заніміють руки,
здригнеться голос від жури...
Заграй, кобзарю, для онуків,
в майбутнє Словом говори. ....
Народилася в червні 1968 року на Кіровоградщині (Олександрійський р–н, с. Солов’ївка). 