Твої слова несправжні, неживі, Такі чужі, мов не мені призначені. Слова твої – квітучий пустоцвіт – На вигляд гарні, та не мають значення.
Ти особливих не шукаєш слів, А ті береш, що поруч, напохваті. Слова оці ти іншій говорив І зможеш ще не раз комусь сказати.
Твої слова, як запізнілий сніг, Що впав у травні на квітуче гілля, - Від того снігу захолонув цвіт. Я теж душі від слів не відігріла.
Твої слова – некошені луги. Словесні трави ти невтомно косиш. А я складаю всі слова в стоги, І, хоч не мають жодної ваги, У кожне слово свято вірю й досі.
Я не часто
виступаю перед своїми читачами. Але коли така нагода випадає, то завжди
хвилююся, боюся розчарувати своїх шанувальників, здатися їм не такою,
якою мене уявляють. Адже я звичайна людина зі своїми недоліками та
вадами. Як усі, живу, кохаю, тримаю господарство, працюю, виховую
доньку, радію кожному дню і… пишу вірші...
* * *
Життя – театр, а люди в нім – актори…
В.Шекспір
На вивороті душі є ледве помітні шрами – Колишніх розчарувань такий собі результат. Я – головний герой своєї життєвої драми І краще за мене цю роль немає кому зіграть.
Вистава мого життя прожита без репетицій. Щось в ньому було «на біс», а дещо було не в лад. Я згодна, життя - театр, з одною лише різницею. Нема бутафорії в нім, все справжнє – від болю до втрат.
с.Берестівка Липоводолинський район Сумська область
