І знову дощ! У травні так дощить!
Із неба ллється незкінченний струмінь.
Зелені перші сходи порішить
І ніжні квіточки – красуні.
І я під дощ попала,
Під безкінечний той потік.
І зачіска моя пропала,
Промокла з голови до ніг.
Та все ж іду ногами босими
По водяним слизьким доріжкам,
А верби вкриваються косами,
Сипле акація цвітом, як сніжками.
Згадую, як у дитинстві гуляла
Під теплим травневим дощем,
Як ніжками травичку м¢яла –
І до грудей підступає щем.
По тілу розливається стрімка вода,
А в серці: нотка звучить з минулого.
І не помітно: де сьоза, де крапля дощова,
Коли побачиш такого ж роззутого.
Що біжить під дощем напористим,
А навколо: грім – і ні душі.
І краплі тремтять намистом околистим
І тільки ми, у тім, такі смішні.
4.06.2008
|