Пт, 01.11.2024, 13:25
Меню сайту
Категорії каталогу
Кедик Світлана [96]
Поезія Світлани Кедик. Закарпатська область, Виноградівський район, село Букове.
Рошко В’ячеслав [26]
Кузан Василь [39]
Бабічин Юрій [10]
Вихованець Леся [1]
Ісаєвич Михайло [47]
Марина Алдон [4]
Пальок Анна [79]
Хланта Михайло [18]
Бурдюх Микола [54]
Наталія Степа-Пеньора [2]
Медвідь Марія [1]
Рибар Тетяна [3]
Опитування для Вас:
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Закарпаття категорії та розділи української поезії, українська проза Кедик Світлана
 

Спогад. Початок

Кажуть, що філософів розуміють після смерті. Тож якщо Ти читаєш цей твір то я вже воскресла. А ще кажуть, що автобіографічні твори пишуть у великій славі, саме тому я собі її придумала. Знаєш він не хоче мене відпускати назавжди, але дозволяє кожного ранку та вечора літати. Так і не збагнув, що мій ранок триває аж до вечора, а вечір - до світання. Саме тоді я одягаю свою улюблену сукню – зорю і йду гуляти небом залита червоним мереживом шаленої ночі :)

Привіт. Я… Я звичайна людина – з двома ногами, руками… тільки очей у мене чотири. Отак буває, в дитинстві не хотіла носити окулярів, а зараз без них мій монітор зі мною не дружить. Аби розрадити каже : жінка в окулярах це можливість для чоловіка бачити її завжди різною. Тому я різна, завжди нова і оновлена гублю себе у Вічності і знову знаходжу, щойно знімаю і одягаю окуляри. Усе так, як і має бути у людей, та в цьому житті я зустрілала себе двічі. 
Одного прекрасного дня Він з’явився в моїй поштовій скринці. Сидів собі там тихенько і чекав коли я підійду. Я багато раз підходила, навіть зазирала всередину, та ніколи не бачила когось божевільнішого ніж Він. 
Була ніч і були зорі. Ніч була темна, а зорі – ясні. Веселелковий метелик розбудив скельця моїх окуляр і вони піднялися зі столу ледве протерши очі від кількахвилинного сну. 
Ти хто? – спитала я у Нього.
Мене звати Лист – відказав.
- І чого прийшов?
- Я загубився.
Жалісно відповів.
- Певно замерз, і голодний… 
Він мовчав і тільки дивився на мене своїми великими, карими очима. А тоді, я його взяла до себе, пригорнула і так застигла на одну єдину мить. Я ж просто не подумала, що він чужий… 
Тобі цікаво? Але давай зпочатку.
Життя жінки зазвичай починається з народження, так само, як і чоловіка. 
Мама мене народила, бо я дуже хотіла Жити за для Життя. Народила тої зими, коли йшов сніг, лягав просторами породіллі на самісіньку грішну Землю, так вона ставала свята. Пам’ятаю смак молозива і її змучене обличчя.
Мене не одразу дали їй, певно тому я кричала голосом немовляти – маленької дівчинки, яку нарекли іменем Світлана. Росла хворобливою. А одного дня мамі сказали – ця дитина ймовірно не житиме. Мамочко, мамусю, – казала їй своїм дитячим поглядом, - я житиму вічно, інакше навіщо було народжуватись. Вона тоді плакала наді мною, цілувала руці і пошепки молилася Богу. А я дедалі частіше каталася на хмаринах з янголятами. Саме тоді познайомилась з маленькою дівчинкою, яка протягом земних років стане моєю донечкою. Вона житиме в небесах – у моїх дівочих мріях і чекатиме свого дня народження. Той день стане для нас усіх переможним, тому назву її Вікторія. 
І якщо заглянути минулим в майбутнє отримаєш рівно теперішнє. Теперішній стан милує мене довгими, русими хвостиками і чарівною усмішкою Зірочки. Зірочка це вона - моя маленька донечка, 2001 року народження. 
Навіть не знаю хто з нас старший. Мама каже, що мені 28 років, та їй ніхто не вірить. Більше того, коли коханий чоловік називає мене Дитинкою. Він неймовірний чоловік, бо віддано несе в собі Світлу Перемогу Життя... 
Ну ось і познайомились. Власне, це ти вже читав на моїй особистій сторіночці. Продовжуємо:


…Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. В своїй уяві я малюю, час прожитих потіх. І відчуваю – кохаю. Що зі мною? Кудись провалююсь, але не вниз, і не падаю – лечу. Мовчу. Поруч Ти лежиш, дивлюся, до оголеного тіла горнуся... Так затишно мені. Так тепло у вогні любові. Чому? Бо той вогонь пече Тобою.
Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. Так затишно мені. І вдень, і вніч, і на зорі у тому домі пахне жаром - дивний аромат. Розпеченого тіла аромат прокрався крізь вікно, на дах будинку виліз, і став хмариною земних потіх. Час пройшов – розсіявся туманом. Через аромат Любові весь світ здається п'яним.  
Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. І цілувати – гріх. Грішу, а може, ні, не знаю. Просто віддано кохаю. Так віддано, що віддаюся, топлюся в морі відчуттів, на дно лягаю, але Ти поруч – маленька течія серед морів. І Ми пливем собі потроху, в своїх обіймах Ти мене несеш...
Я завжди буду дякувати Богу, за те, що в моїм серці Ти живеш.
Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. І цілувати – гріх…


Я забула вказати назву. Вірніше довго не могла придумати, і почала згадувати всякі речі й неречі, які Тобі не треба чути, тому просто читай. Я напишу вликими літерами, аби гарно було видно. Обвожу старанно олівцем, ой… якби ти був тут, зі мною, то міг би помітити, що мої пальці чорні, я люблю розтирати графіт на білому листочку. Тоді він переливається кришталиками і танцює від радості бути моїм почерком. Я знаю, упізнав :) Ще на тій стінці, пам’ятаєш? Тож збираю себе до купи, наче пазли, було б добре аби Ти мене підправив собою, просто підсунув, так аби було зручніше лежати, просто лежати і вірити, що Ти і я маленькі часточки чогось більшого ніж просто людина, чогось величнішого ніж просто Всесвіт, чогось тривалішого ніж просто Вічність, чогось бездоганнішого ніж просто Бог. Ти мене раніше читав, але зараз я інакша, не така, як тоді. Тому не старайся вгадати мої кроки, просто йди, інколи падай – провалюйся в мої обійми і цілуй…




СПОГАД
про людство у світі реальних ілюзій
(дописано ручкою)

Наступна частина




Додав: svetakedyk (22.06.2009) | Автор: © Світлана
 
Розміщено на сторінці: Кедик Світлана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2425 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 Did • 18:06, 22.06.2009 [Лінк на твір]
Твої листи завжди пахнуть пролісками. їх легкі пахощі. мов спогад про якусь давню мрію.І ніщо так не вражає серця, як ці пахощі. Вони нагадують мені про те у що вірити не хочу, а забути не можу...
Чомусь одразу захотілося написати у відповідь вам, Світлано, саме такі слова, бо після прочитаного склалося враження, що я вас давно знаю, знаю про вас все, а ваші слова адресовані саме мені.
Так вам буде говорити, мабуть, кожний, хто не полінується прочитати ПОЧАТОК.
Дякую.
Успіхів вам!
avatar
2 svetakedyk • 18:25, 22.06.2009 [Лінк на твір]
Ну ось, я знала, що ти мене згадаєш. Тепер мені ще більше хочеться квітнути, пахнути, розгортатися, як та Троянда, а може, Лілея.... для тебе, знову і знову.

Чомусь одразу захотілося написати у відповідь вам, Вікторе. :)

Дуже вдячна Вам за проникливість. Насправді цей твір глибоко психологічний, хоч я і вибрала для нього жанр - казка. Він справді адресований кожному Тобі, а якщо вдуматись то людській душі, яка вміє і прагне плекати Любов.
Ще раз Вам вдячна. Незабаром буде продовження, сподіваюсь, ви його прочитаєте.

З повагою, Світлана

avatar
3 octava • 22:11, 22.06.2009 [Лінк на твір]
Сказала б: дуже чуттєво... І цілувати - гріх, і не цілувати - гріх! Грішіть, тезко! А ми "попливем собі потроху" у ваших обіймах... up
avatar
4 shetamara • 17:59, 23.06.2009 [Лінк на твір]
Ой, як гарно, Світлано, як гарно! Насолоджувалася читанням Вашої казки.
up
avatar
5 svetakedyk • 19:49, 23.06.2009 [Лінк на твір]
Дякую, Світлани.
Тепер на цій сторіночці справжнє сонечко, так багато Світла і тепла... :)

Світлана

avatar
6 COCODE • 22:10, 23.06.2009 [Лінк на твір]
Віктор написав що слова ніби адресовані йому. А в мене склалося враження що мені. Гарно. Особливо про гріховні поцілунки, і про донечку. Чекаю продовження
avatar
7 svetakedyk • 23:03, 23.06.2009 [Лінк на твір]
Михайле, продовження вже є і чекає вашого погляду.
Дякую за увагу.

"А в мене склалося враження що мені" Саме Тобі, кожному Тобі(Читачу).

avatar
0
8 spydut • 12:19, 28.08.2021 [Лінк на твір]
у світі днів майбутнє на папір лягає


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz