Краплина дощу, що спить на лиці Вона мов комаха нелюба й немила З ногою у гіпсі і зламаним крилом У цю ніч минулу приснилась мені
Сльоза що іскриться так вдень як вночі Вписана у пам’ять буде вічно жила Як віра як правда Всевишнього сила Спішать життям нашим і дарять харчі
Безвірний надбане поклав у могилах Яких поростають життєві хащі На яких не сядуть надійні хрущі Бо їм безнадія обірвала крила І сміхом іронії лягла на душі І гріхом безсоння буде їх кормила. 13.09.2018р.
Чиста правда звучить у Вашому вірші. Я розумію Вашу алегорію щодо - "Безвірний надбане поклав у могилах", бо таким дійсно " безнадія обірвала крила " Філософський вірш, що заставляє думати.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
