ПАДАЮТЬ ЗІР АНОНІМНІ ЗАПИСКИ...

Місяця слід, наче блискітка неба,

Вечором вшита в зелену траву.

Мілка досмикує росяні стебла,

Тягне мотузку, немов тятиву.

Нас бо чекають на розі стодоли.

Корба спинилася… брязнув цепок…

Шлейфи солодкі цвітінь матіоли

Кутають простір і діда ціпок.

Тато назустріч від пасіки з медом,

Кілька солодких в долоні інтриг.

Тут, під сільським і сатиновим небом,

Ясена парус напнутий застиг.

Пізня вечеря, бабусі хлібина

Вздовж розцілована рясно вогнем.

Я - ще дитина, маленька дитина,

Що кожен день нашу Мілку пасе.

Мама з городу пучок зеленини

Спiшно ховає в квітчастий фартух.

Те, - помічнице, Лілюсе, дитино,-

Солодко-ніжно забавлює слух.

Падають зір анонімні записки,

Шарфик туману плететься селом,

Битi в тарiлцi рубiни редиски,-

Кадри дитинства, що стали вже сном.