Син просив мисливця - тата: - Став я мудрувати.
Нам задали вчора в школі вепра малювати.
Ти нераз із ним стрічався. Треба допомоги.
Намалюй мені, будь-ласка, цій свинюці ноги.
Той задумавсь. Чеше лоба. Каже: - Знаєш, синку,
Я не мав достатньо часу роздивлятись свинку.
Ноги вепра щось не вгледів. Чесно скажу, сину.
Я з вершка берези бачив рило, хвіст і спину.
Сміюся. Дуже дотепно. Нічого собі мисливець! ***Дякую за гумор.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
Дуже дотепно. Нічого собі мисливець! ***Дякую за гумор.