Вт, 05.11.2024, 14:33
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Олексія Тичко [153]
Поезія Світлани (sveto4ka) [1]
Кримовська Софія [29]
Синьоок Тетяна [15]
Солодар Олександр [2]
Жулай Ірина [38]
Макаренко Євген [7]
Гевел Валерія [1]
Горлиця [1]
Порядочний Віталій [1]
Притула Людмила [15]
Апальков Олександр [8]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Черкащини категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Олексія Тичко
 

Пам'яті ПОЕТА Олексія Тичко


 
З публікації у Фейсбуці Софії Кримовської:
***
Сьогодні не стало останнього романтика Черкашини... Так ми називали
Олексія Тичко...
Ну як так? Тільки задумали, запланували....
Городище осиротіло....
Наче дірка в небі яка.... Всіх затягло...
Хай літається...
Не можу повірити.....

Джерело
***
  Льошо, Ти вмів провокувати нас на пародії. Скільки ми сварилися, сперечалися, посилали одне одного городами, полями і ланами.... Скільки я дико критикувала Образи, рими чи часте вживання оригінальних слів....
  Але Ти умів бути генератором добра, радості і оптимізму попри доволі песимістичні моменти....
  Тут я Тебе пародіюю, тобто вірші Твої.... Не лише я... Ми щасливі там усі.... За кілька годин ми дізнаємося про першу біду з нашою колегою, але то ще попереду.... Ми ще такі молоді, не юні, але.....
  Світла пам'ять.....

Джерело
 

 


З публікації у Фейсбуці Любові Долик:
 


 
  А ви ніколи не пробували перевернути трилітровий слоїк з квашеними огірками? От взяти і перевернути догори дриґом. Та ще і потрясти. І от знову поставити на денце...
  Увесь осад, усі спеції, перчинки, часничинки - усе оте, що вважалося другорядним і викидається з банки, коли її відкривають, - усе поспливало, закрутилося, змінило своє положення. І суть усього довкола.
  Отак нині зі мною.
  Події життя, що як поважні огірки чи дрібні і дуже смаковиті огірочки складалися у банку власного марнославства - скаламутилися.
І чомусь піднялися на поверхню такі деталі, такі наче не дуже й важливі події, зустрічі, знайомства.
  Люди. Усмішки. Обійми.
  Бо сьогодні смерть пройшла поруч. Забрала мого друга.
  У відчаї, у розпачі - бо смерть, бо не вірю - гарячково стала шукати на сторінці Олексія спільні події.
  Скільки ж їх - спільних! Фото, поздоровлення, пісні, презентації, перегуки віршами, світлинами...
  І ось саме вони поспливали - такі світлі, такі наповнені, такі красиві миті!
Ми на горі Пивиха - тримаємо небо. Ми на літературному фестивалі в Умані, в серці Софіївки. Ми у Івано-Франківську на зібранні "Об'єднаних словом". Ми на катері пливемо цілою великою компанією повз береги Кременчука... Ми на сходах філармонії у Черкасах.
  Познайомилися в інтернеті, на сайті "Поетичні майстерні". Потім розвіртуалювалися в Софіївці. А потім...а потім життя наповнилося отією особливою присутністю людини, яка розуміє. Яка нас збирала - поетів, письменників, бардів. Так, Олексій був серед перших засновників фестивалю в Софіївці.
  А ще його талант фотографа! О, одні з найкращих моїх портретів - його авторства.
  Світлий чоловік. Такий усміхнений і красивий, дуже інтелігентний. І поезія його - світла, щира, сповнена справжнього людського тепла і ніжності.
  Скільком друзям допомагав - і створити відеоряд до пісні, і записати її, і альманахи з його допомогою виходили в світ, і сторінку поетичну вів...
От нарешті за кілька годин я навчилася писати про Олексія в минулому. Але всеодно не вірю.
  А отой трилітровий слоїк, який я сколотила - то моє уявлення про світ.
  Нині я чи не вперше насправді запитала себе - а що залишиться після нас? Після моєї смерті?
   Ось повна хата всяких речей, серед яких і в яких я живу. Залишиться? Ні.
  Речі викинуть або роздадуть бездомним. Чи спалять.
  Моя робота? Хтось про неї буде пам'ятати?
  Кілька збірок поезій. Чи їх хто читатиме?
  Залишаться діти. Внуки.
  Ось найцінніший скарб.
  А ще питаю себе - а куди подінеться отой увесь світ, яким я живу? Усмішки, радість, мої емоції, світанки у горах, подолання перешкод , сльози відкриття і відчаю, біль і безсилля, тиша і крик? Дотики моря до моєї шкіри, сяйво свічки у церкві, молитва і поезія, музика, моє відчуття тонкої, ніжної павутинки ...
  Олексій так відчував красу... Це було особливим його даром. А ще його доброта.
  Де це все?
  Де ті світи, які мали в собі мільярди людей, що жили на цій планеті?
  Боже,Ти запишеш це все у пам'ять поколінь? У родову пам'ять, у генетичний код наших нащадків?
  І одного разу усмішку Олексія розпізнає у натовпі хтось, хто носитиме мої гени. Із записаними у них відчуттями тепла і дружби до цього чоловіка...
  Світла і тепла тобі, Олексій Тичко, там, на Господніх луках...

 









 

Додав: virchi (23.02.2021) | Автор: © Любов Долик, Софія Кримовська
 
Розміщено на сторінці: Поезія Олексія Тичко

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2203 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): поет, Олексій Тичко

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
0
1 Asedo1949 • 23:03, 23.02.2021 [Лінк на твір]
Вічна  пам*ять  і  Царство  Небесне   людині,  яка  залишила  на  землі   добрі  і  світлі  сліди!
avatar
0
2 kraynyuk46 • 15:02, 25.09.2021 [Лінк на твір]
Світла пам'ять світлій людині...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz