Жовтим ластовинням обліпило...

Всього коментарів: 15
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 antologic • 10:46, 01.10.2009 [Лінк на твір] Ми всі в душі на нього схожі - на осінь опадаємо листям, зимою лягаємо в сплячку, весною розцвітаємо, а літом гріємось на сонечку Дуже гарно, пане Вікторе!!! 5 0Спам 4 Did • 19:46, 01.10.2009 [Лінк на твір] Дякую, Андрію. 1Спам 2 Katya • 17:11, 01.10.2009 [Лінк на твір] Вікторе, так хочеться вас обігріти, обняти вашу щиру душу, а до тіла, на жаль, не маю доступу . Про яку це ви там зиму говорите? Це тільки осінь, чуєш, рання осінь І то в природі, а не у житті... А поезія неперевершена. Шкода деревце 0Спам 5 Did • 19:49, 01.10.2009 [Лінк на твір] Вдячний вам, Катю, за розуміння та підтримку. 1Спам 3 drillinger • 19:02, 01.10.2009 [Лінк на твір] Добре, сподобалось, і взагалі осінні цикли, особливо початку осені вдаються найкраще майже у кожного... Можливо, подумати про заміну слова "тепер" в зв'язку зі зміною наголосу? І ще "деревце" - це воно, тому не повинно бути "нього"... чи я не так прочитав? Успіхів, пане Вікторе! 0Спам 6 Did • 19:51, 01.10.2009 [Лінк на твір] Спасибі, Василю, за змістовний коментар. Погоджуюся, виправив... 1Спам 7 Zira • 22:51, 01.10.2009 [Лінк на твір] Дуже гарно! "Жовтим ластовинням обліпило Тротуару щерблене лице" - супер! 0Спам 8 Did • 23:04, 01.10.2009 [Лінк на твір] Згодний. Багато чого несподіваного можна побачити під ногами маючи хоч невелику уяву, думаючи образно. Дякую за добрі слова. 1Спам 9 Nemo • 01:09, 02.10.2009 [Лінк на твір] А Ви спиніться на межі Забудьте острах слова завтра, Ваш запал юної душі Засвітить не одну ще ватру. Усе відносне, чи не так? ЧасОм миттєвість довша року, Ваш позитив, - як Божий знак, Межа - умовність, стиште кроки... 5.0. 0Спам 10 Did • 06:12, 02.10.2009 [Лінк на твір] Зупинятися якраз і не хочеться на межі, ні навіть за межею. Хай це банально звучить, проте така жорстока реальність життя, що починаєш чітко відчувати відведений тобі Богом час. Та це моє особисте. Дякую. 1Спам 11 svetakedyk • 08:35, 03.10.2009 [Лінк на твір] Вікторе, а можна мені кілька слів вставити про відведений час. Життя то є дар. Дар і подорож. Відведений Богом час то є час на особисте розуміння Всесвіту, як духовно так фізично - таке собі общупання(вивчення) себе, як людини. Але разом з тим відведений Богом час, як би не любили той час, це є здійснення Божого слова і повернення Душі до Бога, там їй краще, на стільки краще, на скільки ти можеш створити Рай тут і зараз - на Землі, в душі, в реальності. Ось це і є справжня реальність життя. Не нарікайте на час і життя, просто живіть кожною миттю і не сумуйте за прожитим, а радійте. Радійте тому, що життя набуває нової якості, довершується, але в іншому стані, там... Мов за небокраєм, там... он там, деми усі - і тут і там. Молодійте душею, бо у природи немає поганої погоди і немає сумних пір року. Природа радіє і приймає кожну мить даровану Творцем, адже той листок віддано відривається від рідної гілки любого дерева... Так би і нам - людям навчитись з радістю приймати дар Творця. З пошаною, Світлана 0Спам 13 Did • 10:43, 03.10.2009 [Лінк на твір] Дякую, Світлано. Цілком і повністю згодний із вами. Спробую бути іншим у наступному вірші. 0 15 spydut • 18:21, 12.09.2021 [Лінк на твір] Хотілося б ще і ще читати цю авторку , але не відгукується поки що ... Але може в неї є щось особливе ! 1Спам 12 natalya-gurkina • 08:57, 03.10.2009 [Лінк на твір] гоже, гоже))))) і до межі далеко))))) 0Спам 14 Did • 10:44, 03.10.2009 [Лінк на твір] Хочу вірити, що так і буде.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі