***

Скотилось сонечко у пазуху до баби,
Зреклося гри з холодною зимою,
Зреклося з хмарами в піжмурки грати,
Вставати першим променем з тобою.

Крихким сльозам немає де подітись,
Із неба падають до грішної землі.
Немов заплакані голодні діти,
Росою вдарять по сухій траві.

Записані у небі таємниці
Чергових примх посушливих вітрів.
Зреклося сонце чистої живиці,
А вітер з холоду уже зомлів.

do not ask

Не питай, чи гірка! Не питай, чи солодка!
Гамір сотень доріг розбудив тишину.
Заглушила всю совість «бутилочка водки».
Змерзли пальці. Мабуть, я піду.
Встану п’яна, як чіп. Там чекає
На проспекті таксі. Але ноги не йдуть.
Чи гірка, чи солодка? – не знаю.
Ви про водку, любов чи про суть?

prostitute

Час на північ, і стрілка здригнеться.
Поміж димом сигар заблукала.
Не питай, не питай, чи зірветься,
Не питай, бо я ще не кохала.
Не питай, довгі ночі пробігли
За шаленим життям і втекли,
Залишили за діло наділи.
Почуття. А вони хоч були?

Осінь
Ви слухали autumn? Ви чули її?
Заховану в безвісті листям.
Людське безголосся лунає з землі.
Ви слухали осінь. Ви чули її.

І почерк малює цей шум,
Цей голос лякливого птаха
(тікає від змерзлих він дум).
Ви чули? То спів, а не шум.
Ви бачили скрегіт землі,
Плач пристаней, змерзлих від вітру.
Ви чули ті ноти сумні.
Ви слухали осінь. Ви чули її.