Я образ твій ліпив із глини, чеснот добавив з голови. Ім’я зачарувало,рими… Я мрійник давньої пори. Віддався силі мимоволі, тонув в забутих почуттях. Надії вмерли, ніби хворі, вітри розвіють сірий прах.
Короткі фрази, бо останні, на жаль, немає вороття. Казав слова прості,банальні. Такий наївний-як дитя! Лікує час усі хвороби. Романтик,мрійник і поет, не зрозумів смаки і моди. Невчасним був його сонет. 19.12.09.
|