- Глибоко. А можна я піддихну трішки подиху, Трішки піддую у ніздрі любові, Затамую серце подивом Спомином долі Що руки простерла обидві до тебе І лінії світла змалювала в очах …
- Не треба, замовкни!
- Безмежно безмежних словах. Мовчки. А можна я мовчки підмовчу поруч тебе Аби подих у сплутаних снах язиком Розлив у душі пригоршню меду Залиплу на моїх очах. І вітер злиже турботу липкістю Мрій у синьому небі – Для тебе.
- Не треба, замовкни!
- А можна я малюватиму сонце у на півмісяця – з одного боку ти, з іншого – я. Неподалік хай зорі повісяться, як дні в клітинках календаря і тріпочуть в легенькому дзенькоті …
Промовчав, не сказав ані слова. Сів на кінці світу, опустив ноги до низу і погойдує - насновує візерунок нового життя. Нехай усього буде по парі.
|