Ти натрудила очі, спину, Втомились руки – спочивай! Хрестом ти вишила картину, Пройшлася голка з краю в край. Прикраси блузки і сорочки, Орнамент казки ніби сон. Нитки червоні у рядочки, Колола чорним голка льон.
Національні колорити, На білім фоні квітне сад, У візерунках ніжно вшиті, Фантазій буйних довгий ряд. 04.03.10
Дякую! Оксанко твої слова як бальзам на душу.Цей вірш у мене в деякій мірі експериментальний, дискусійний.Різні думки про нього, я довіряю твоїй музикальності, у нас повне співпадіння і це мене радує.Дякую!
Такі вірші завжди тішать не тільки очі, але й душу. Вони НАШІ, як душа, як вишиванка, як Україна! Щиро дякую за ДУЖЕ гарний вірш. З повагою Василь Шляхтич
Дякую Василю!Я радію з того, що народні традиції і культура потихеньку повертаються до нас, вишиванки хоча вони зараз несуть трішки не такий зміст, це скоріше данина моді, але як би там не було повертаються і користуються попитом.Слава Україні!
Гарний твір! Моя бабуся, коли краще бачила, вишивала картини. То Національних колоритів там і не було, але таки щось є в них наше, українське. Можливо то подих її натрубжених рук?.. Колись розміщу на сайті фото картин.
Дякую В'ячеславе!Я радий що завітали на мою сторіночку!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда
та
у Вас 
0
