Стала зовсім чужа, Їй чомусь не потрібна, Ніби ржава струна, я ковтаю повітря... Все ніяк не збагну, що стряслося між нами, Я іду - та не чути землі під ногами... І розчісує вітер холодний волосся, Стала зовсім чужа, стала, мабуть, доросла...
Отримав задоволення від прочитаного, гарний вірш, він безсумнівно заслуговує на високу оцінку, яку і поставлю. Мар'яно, але дещо невдалий образ: -" ...Ніби ржава струна, я ковтаю повітря...". Чомусь ніяк не можу зрозуміти, як струна взагалі може ковтати повітря? Щось тут трошки не так...
так навіялось і написалось....струни теж живі, вони говорять нотами,, їхня мова - це музика..рано чи пізно вони помирають.....закінчуєтся їхнє життя......поверхня вкривається ржавчиною...і останні нотки - то останні ковтки повітря...
harnyj virsh, jakshcho idet'sja pro rzhavu strunu shcho kovtaje povitrja to rzhava struna dijsno kovtaje povitria - metal zahodyt' u rakciju z povitrjam i v jiji resultati majemo rzhu, zhodnoho perebilshennja tut nemaje !!!!
Шановні, я все прекрасно розумію, тут щось пояснювати і в чомусь переконувати мене не потрібно. Якщо вам вірш так подобається, як і мені, не забувайте тоді поставити і оцінку, а то я щось раджу і високо оцінюю, а ви соромитися крім одного зробити ще й інше. Мар'яні буде приємно.
Приєднуюся до Віктора, теж поклала гарну оцінку, ще й за те, що вірш таки дуже сподобався своєю емоційністю, і чомусь, нагадав мені мене саму у "молодості".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
