Коли ще тільки у садах дерева Торкає тепле світло промінця, - Жага кохання – повінь березнева, Вривається нестримно у серця. Чуття шумлять, як діти гомінливі, В душі звучить невіданий мотив. Чекаємо ми всі нетерпеливо В житті буденнім незбагненних див. Навкруг струмує вічності напруга. Нам власна доля зовсім неясна. Іще край поля селянин без плуга, А в наших душах оранка – весна!..
Весна, Катю, є весна! Чуття переповнюють наші душі, рвуться на волю з року в рік саме в цей час. Перед чуттями і наш розум, часом, безсилий, вони просто втрачають керованість... Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
