Я щиро дякую тобі.
За ті слова, що ти сказала.
Нехай літа не молоді,
Та смакувала чорна кава.
Серед чужих і голих стін
У ароматах безнадії
Прийшов на пам*ять раптом Грін,
Романтик паруса і мрії.
Я знову дякую тобі,
Що мрії мали різнокрилі,
За шторм в застояній воді,
І ревнощі... забуті... милі...
Штормити, ясна річ, буде добряче не тільки в "застояній воді", коли "мрії мали різнокрилі", життя також буде неспокійним, але коли це все варте подяки, то можна тільки позаздрити твоєму герою, Олексію.
Я щиро дякую й ТОБІ!Ти уважно читаєш...Дякую за коментар!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
1
:up: 
